Зачем, ты спросишь, оно нужно?
И музыкант, в пылу огня,
Нам насаждает власть искусства,
О чем не важно, говоря?
Ты вправду, этого не знаешь?
И думаешь, поди, что он
Нас беззаботно развлекает?
За деньги, иль за славы звон?
Искусственность - не есть искусство.
Искусство - когда дышит страсть.
И лишь зажегши наше чувство,
Мы принимаем его власть.
Дрожащий звук смычка сухого -
И в сердце музыка зажглась
И мир, внезапно стал, как новый,
И жизнь вдруг снова началась!
Мы признаем святое право
Его - завесу разорвать
Обыденности нашей ржавой
И над землею нас поднять.
Мы признаем его молитву
Опять нас к жизни воскресить.
Его божественной палитре
Мы доверяем в нас творить!
И вот во власти его звуков,
Или во власти его слов
Мы принимаем его муку,
Его надежду и любовь!
Пройдя путем Христа к распятью,
И полюбивши этот крест,
Он причащает нас, как братьев,
К истокам тайны всех чудес!
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Моя молитва - Левицька Галина Цей вірш був написаний за кілька годин до народження мого найменшого сина Михайла. В 13 год. мені робили “кесаревий розтин”, бо сама я його народити не могла. Чоловікові лікар сказав, що не гарантує ні моє життя, ні життя дитини. Я про це не знала, але відчувала, що проходжу по грані. Молилася за життя дитини. Просила у Бога, навіть якщо мені не судилося жити, щоб Він дав мені знати, що мій синочок живий!
Під час операції я враз відчула себе. Це було дивне відчуття: тіла не було, спробувала ворухнути руками — рук немає; спробувала ворухнути ногами —ніг немає; спробувала відкрити очі — лиш миттєвий зблиск світла. Але я була!!! І ні болі, ні страху. Лиш спокій… Потім почула голоси:
-Хто там в неї? (Голос професора Григоренка)
-Хлопчик, хороший, здоровий!
-Скільки в неї вдома?
- Шестеро…
-Це сьомий. Восьмого не буде…
Я не могла в ту мить задуматись над почутим, бо відчула, що кудись відпливаю… Але в серці була вдячність Богові за почуту вісточку про сина…
Я дякую Богові за його милість і любов. Він подарував моєму синові життя! Він зберіг і моє життя,давши мудрість лікарям під час операції: коли почалася дуже сильна кровотеча при розтині матки, професор прийняв рішення зробити ампутацію частини матки. І кровотечу вдалося зупинити.
Це було сім років тому. Михайлик в цьому році закінчив 1-й клас.
